Печать

За частиною 1 ст. 21 КЗпП, трудовий договiр - це «угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язується виконувати роботу; визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договорм й угодою сторiн. Громадянам також гарантується захист вiд незаконного  звільнення».

Механiзм правового регулювання припинення трудового договору пов'язаний, як правило, iз волевиявленням його сторiн (працiвника та власника або уповноваженого ним органу). Отже, трудовий договiр може бути розiрвано як з iнiцiативи працiвника, так i з iнiцiативи роботодавця. Основним законодавчим нормативно-правовим актом, який регулює питання звiльнення працiвникiв, є Кодекс Законів про працю України (зокрема ст. 3638394041). Пiдстави для звiльнення можуть мiститися і в  спецiальних законодавчих актах. Розірвання трудового договору допускається виключно у випадках, коли iснують законнi пiдстави для його припинення, а також дотримано встановлений порядок звiльнення з роботи.

Пiд час припинення трудових правовiдносин власник або уповноважений ним орган повинен дотримуватися спецiального порядку для того, щоб звiльнення вважалося законним. Так, про звiльнення працiвника власник або уповноважений ним орган повинен видати наказ (розпорядження) iз зазначенням причин звiльнення у точнiй вiдповiдностi з формулюванням чинного законодавства, а також iз посиланням на вiдповiдну статтю, пункт закону.

Найчастiше спiр мiж сторонами трудового договору виникає в разi звiльнення працiвника з iнiцiативи роботодавця або уповноваженого ним органу, тож на цьому сегменті трудових правовідносин слід зупинитися більш детально.

Так, порядок та пiдстави розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу мiстить ст. 40 КЗпП. Трудовий договiр, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi власником або уповноваженим ним органом у таких випадках:

1) у разi змiн в органiзацiї виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiї, реорганiзацiї, банкрутства або перепрофiлювання пiдприємства, установи, органiзацiї, скорочення чисельностi або штату працiвникiв.

За такого звiльнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний пiд пiдпис попередити працiвника особисто не пiзнiше нiж за два мiсяцi до звiльнення. Крiм того, власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працiвниковi iншу роботу на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї.  При цьому необхідно врахувати положення  ст. 42 КЗпП, згідно з якою у разi скорочення чисельностi чи штату працiвникiв у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi переважне право на залишення на роботi надається працiвникам з бiльш високою квалiфiкацiєю i продуктивнiстю працi.

2) виявленої невiдповiдностi працiвника обiйманiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньої квалiфiкацiї або стану здоров'я, якi перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разi вiдмови в наданнi допуску до державної таємницi або скасування допуску до державної таємницi, якщо виконання покладених на нього обов'язкiв вимагає такого доступу.

3) систематичного невиконання працiвником без поважних причин обов'язкiв, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрiшнього трудового розпорядку, якщо до працiвника ранiше застосовувалися заходи дисциплiнарного чи громадського стягнення.

 4) прогулу (в тому числi вiдсутностi на роботi бiльш як три години впродовж робочого дня) без поважних причин. Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 КЗпП власник має право розiрвати трудовий договiр у разi прогулу працiвника без поважних причин.

5) нез'явлення на роботу впродовж бiльш як чотирьох мiсяцiв поспiль унаслiдок тимчасової непрацездатностi, не враховуючи вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами, якщо законодавством не встановлено тривалiшого строку збереження мiсця роботи (посади) в разi певного захворювання. Звiльнення працiвника за п. 5 ст. 40 КЗпП є правом роботодавця, а не його обов'язком.

6) поновлення на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу.

Поновлення є пiдставою для звiльнення працiвника власником або уповноваженим ним органом тiльки в тому разi, якщо воно проводиться вiдповiдно до законодавства. Поновити працiвника на роботi можна в таких випадках:

- згiдно з рiшенням суду, якщо працiвник звiльнений без законних пiдстав;

- якщо працiвник звiльнений без погодження з профспiлковим органом, а таке погодження є обов'язковим згiдно iз законом;

- якщо працiвника звiльнено з роботи у зв'язку з незаконним засудженням.

Розiрвання трудового договору за цiєю пiдставою допускається, якщо неможливо перевести працiвника за його згоди на iншу роботу;

7) появи на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння.

8) учинення за мiсцем роботи розкрадання (в тому числi дрiбного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенцiї якого входить накладення адмiнiстративного стягнення або застосування заходiв громадського впливу.

При цьому слід пам’ятати, що згідно з частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Зокрема, виплата усіх належних працівникові сум здійснюється у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у статті 116 КЗпП України строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 2 статті 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу останній зобов’язаний також у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи. У інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. У разі розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників працівник має право на наступні виплати:

–      заробітна плата за відпрацьований час;

–      вихідна допомога;

–      грошова компенсація за усі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А  І групи.

 

Головний державний інспектор

Управління Держпраці у Полтавській області                                                   Л.Д.Тіхонова